Угнівські чоботи: як маленьке місто стало взуттєвою столицею Галичини

Невелике місто Угнів на Белзькій землі колись гриміло на всю Галичину — і не завдяки ярмаркам чи фортецям, а завдяки чоботам. Місцеві майстри-шевці виробляли взуття такої якості, що покупці приїжджали сюди спеціально з інших міст і містечок краю.

Шевський промисел: як усе починалося

Шевське ремесло в Угнові розвивалося століттями. Місто мало зручне розташування на торговельних шляхах між Львовом, Белзом і Сокалем, що сприяло збуту продукції. Угнівські шевці об’єднувалися у цехи — типову для галицьких міст форму організації ремісників. Цех встановлював стандарти якості, навчав учнів і захищав інтереси майстрів.

Сировини для роботи вистачало: у навколишніх селах тримали худобу, а шкіряний промисел був розвинутий по всій Галичині. Майстри використовували товсту ялову шкіру для чоловічих чобіт і м’якшу — для жіночих та дитячих. Кожна пара шилася вручну, з індивідуальною підгонкою під ногу замовника.

Чому угнівські чоботи цінували

«Угнівські чоботи» стали свого роду брендом задовго до того, як це слово увійшло в обіг. Їхня репутація трималася на кількох речах: міцна підошва, яка витримувала галицьке бездоріжжя, якісне шиття і — що важливо — доступна ціна порівняно зі львівськими майстернями. Селяни, міщани і навіть дрібна шляхта замовляли тут взуття.

Особливо цінували зимові чоботи з високими халявами — у них було тепло і сухо навіть у найгіршу розпутицю. Ярмарки у сусідніх містах — Белзі, Сокалі, Раві-Руській — були місцем, де угнівські шевці виставляли свій товар і набирали нових замовників.

Що кажуть мешканці

Історія шевського Угнова досі живе в пам’яті місцевих родин. У соцмережах тема угнівських чобіт викликала жваве обговорення.

💬 «Мій прадід шив чоботи на замовлення — казали, що в його взутті можна було і в поле, і на весілля. Шкода, що нічого з його майстерні не збереглося»

— мешканець Угнова, у Facebook-спільноті

💬 «Я тільки від бабці й чула — каже, по чоботи їхали аж з-під Львова. Треба цю історію зберегти, бо скоро нікому буде розказати»

— мешканка Белза, у коментарях до допису

Забуте ремесло чи потенціал для відродження

Шевський промисел в Угнові занепав протягом XX століття. Дві світові війни, радянська індустріалізація і масове фабричне виробництво витіснили ручну роботу. Останні майстри, які пам’ятали традиції цехового ремесла, пішли з життя у другій половині минулого століття.

Проте сама історія «угнівських чобіт» має потенціал стати частиною туристичного бренду міста. У сусідніх країнах — Польщі, Чехії — подібні ремісничі традиції перетворюють на музейні експозиції, фестивалі й майстер-класи. Для Угнова, який шукає свою ідентичність, шевська спадщина могла б стати саме тією унікальною історією, яка відрізняє місто від десятків інших.

Довідково

Угнів — місто у Сокальському районі Львівської області, одне з найменших міст України за кількістю населення. Історично належало до Белзької землі. Місто отримало Магдебурзьке право ще у XV столітті, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Нині входить до Белзької міської громади.

Автор: Гончаренко Юрій, «Вісник Львівщини»

Дізнавайтеся першими новини Белз / Угнів — підписуйтеся: Facebook.